Що насправді роблять з простроченими продуктами в українських супермаркетах!
Розбираємо без страшилок: чи справді прострочка їде в кулінарію, які штрафи чекають АТБ, Сільпо, Novus, Фору та інші мережі – і чому прострочений товар усе одно іноді трапляється на полиці.
Напевно, ви теж чули цю історію: «прострочену ковбасу перемелюють на фарш для кулінарії», «зіпсовані овочі йдуть у салати». Звучить страшно і легко в це повірити. Але давайте чесно: що каже закон, що насправді відбувається в магазинах – і чому прострочка все ж іноді трапляється на полицях, хоча продавати її заборонено.
Головне правило: продавати прострочене – не можна
Тут усе просто. Закон забороняє продавати товар, у якого закінчився термін придатності. Щойно дата спливла – магазин зобов’язаний зняти товар з полиці, оформити списання і утилізувати його. Контролює це Держпродспоживслужба.
Що це означає для магазину на практиці:
- товар знімають з полиці одразу, як тільки він «прострочився»;
- складають акт списання (це не формальність «для галочки», а обов’язкова бухгалтерська процедура);
- товар знищують – найчастіше просто викидають, іноді попередньо пошкодивши упаковку, щоб його не можна було дістати зі сміття й продати повторно.
І так, це коштує грошей самому магазину: за оцінками фахівців, утилізація обходиться приблизно у 3,5 тисячі гривень за тонну списаного товару. Ці витрати частково закладаються в ціни – тобто за прострочку, яку викидають, у якомусь сенсі платимо всі ми.
А якщо магазин порушив – які штрафи?
Штрафи є, і вони цілком реальні:
- за порушення прав споживача – від приблизно 85 грн до 8 500 грн залежно від ситуації;
- окремо діють адміністративні штрафи, які накладає Держпродспоживслужба;
- за серйозніші й системні порушення суми можуть вимірюватися вже сотнями тисяч гривень.
Тобто система покарань є, і працює вона не тільки на папері – Держпродспоживслужба регулярно звітує про перевірки й реально стягнуті штрафи.
То чи справді прострочку перетворюють на кулінарію?
Коротка відповідь: підтверджених випадків масового перероблення простроченого м’яса чи риби на кулінарію в українських супермаркетах немає. Це була б груба фальсифікація продукції з набагато серйознішою відповідальністю, ніж просте порушення терміну реалізації, – і жодна велика мережа не готова так ризикувати репутацією заради копійчаної економії на сировині.
Представники мереж (АТБ, Сільпо, Novus, Фора, Ашан, Варус) публічно кажуть одне й те саме: прострочене списують і утилізують день у день, продуктам харчування «друге життя» не дають, назад постачальникам не повертають (виняток – хіба що алкоголь з пошкодженою акцизною маркою). Колишні працівники, які розповідали про цей процес журналістам, описують саме процедуру знищення – включно з навмисним псуванням товару під камерами, щоб його точно не можна було дістати зі сміттєвого контейнера й продати. Звучить дивно й навіть трохи цинічно, але це, власне, і є доказ того, що товар не потрапляє нікуди, крім смітника.
Так і народжуються страшилки: людина бачить два мішки викинутих продуктів – і робить висновок, що «десь же їх переробляють», хоча насправді все набагато простіше й сумніше: їх просто викинули.
А от чому прострочка все одно іноді трапляється на полиці
Ось тут – найчесніша частина статті. Так, прострочені товари на полицях справді трапляються, і це підтверджують не лише скарги покупців, а й незалежний моніторинг магазинів: волонтери, які перевіряли десятки точок різних мереж, у частині випадків фіксували прострочені або зіпсовані товари просто на вітрині – у деяких мережах такі випадки траплялися в кожній третій-другій перевірці.
Причини зазвичай прозаїчні, а не конспірологічні:
- Людський фактор. У великому магазині – тисячі позицій на полицях, і фізично неможливо перевіряти кожну етикетку щогодини. Хтось із персоналу просто не встиг або забув.
- Товар «сховався». Покупці самі часто засувають продукт у глиб полиці або переставляють не на своє місце – і свіжіший товар опиняється попереду, а старий губиться позаду.
- Плинність кадрів і навантаження. У багатьох мережах товарознавці й продавці фізично не встигають щодня переглядати весь асортимент, особливо у великих гіпермаркетах.
- Помилки постачальника. Іноді товар потрапляє на полицю вже з коротким або майже вичерпаним терміном придатності – і просто не встигає продатись вчасно.
- Різні стандарти по мережах і магазинах. Одна й та сама мережа може мати зразковий магазин в одному районі й менш ретельний – в іншому: багато залежить від конкретного директора й команди на місці.
- Дії самих покупців. Людина бере охолоджений товар, довго ходить із ним по залу, а потім просто залишає серед круп. Продукт нагрівається, починається розмноження бактерій. Згодом працівник залу повертає цю «згубу» в холодильник, не підозрюючи, що всередині вже розвивається грибок.
- Порушують умови зберігання, а не дату на етикетці. Формально термін придатності ще не вийшов, але товар (молочка, м’ясо) лежав поза холодильником – і зіпсувався раніше, ніж написано на упаковці.
Тобто прострочка на полиці – це майже завжди несистемний план заробити на обмані, а збіг людських помилок і масштабу торгівлі. Що не скасовує вашого права повернути гроші, якщо таке трапилось.
А чи можуть магазини робити це навмисно
Тут чесність вимагає визнати: так, можуть. І це вже інша історія, ніж «не встигли прибрати з полиці». Хоча на рівні топменеджменту такі практики заборонені, на рівні конкретного магазину ситуація іноді виглядає інакше. Адміністратори або директори окремих точок бояться втратити премії за перевищення ліміту списаних товарів, тому йдуть на хитрощі.
Ось які схеми справді трапляються:
- Продають майже прострочене під виглядом «вигідної уцінки». Товар, у якого термін придатності спливає за кілька годин або вже вийшов, виставляють на акційну полицю – покупець бачить знижку і не завжди дивиться на дату.
- Перемарковують або перепаковують товар. Особливо м’ясо, напівфабрикати, молочку – можуть переклеїти етикетку так, щоб дата виробництва виглядала свіжішою.
- Ваговий товар «без віку». Заморожена риба, цукерки, крупи у відкритих ящиках. Оригінальна коробка з датою від заводу залишається на складі. Якщо продукт довго не продається, його просто перемішують зі свіжою партією.
- «Косметичний ремонт». Цей метод частіше зустрічається у невеликих локальних магазинах або франшизах. Сир, що почав підсихати, акуратно обрізають і пускають на нарізку. Ковбасу, яка стала слизькою, можуть протерти олією для блиску.
Чому це не суперечить тому, що написано вище про великі мережі. У централізованих мереж із жорстким внутрішнім контролем ризикувати репутацією заради копійчаної економії справді невигідно. А от в окремих точках зі слабшим контролем на місці чи в недобросовісних продавців – ситуація вже інша. Тобто йдеться не про «систему», а про окремих недобросовісних гравців, які є і про яких не варто мовчати.
І це вже серйозніше порушення, ніж просто прострочка на полиці через недогляд: якщо доведено умисне перемаркування чи приховування дати, це вже потенційно фальсифікація продукції або навіть шахрайство за статтею 190 Кримінального кодексу – з набагато суворішою відповідальністю, ніж звичайний адміністративний штраф.
Як себе захистити:
- Перевіряйте не тільки термін придатності, а й дату виробництва – особливо на «вигідних» уцінках.
- Оглядайте цілісність упаковки – переклеєна етикетка часто трохи відрізняється фактурою чи клеєм.
- Звіряйте ціну в чеку з цінником у залі – це окрема поширена схема, паралельна до прострочки.
Що робити, якщо ви купили прострочений товар
- Не викидайте чек, упаковку і, бажано, сам товар (хоча б залишок).
- Йдіть або телефонуйте в магазин і вимагайте повернення грошей чи обміну.
- Якщо магазин відмовляється – скаржтесь до Держпродспоживслужби. Чек і упаковка – ваш головний доказ, експертиза потрібна далеко не завжди.
- Закон тут повністю на боці покупця: якщо факт прострочення підтверджено, магазин зобов’язаний повернути кошти.
Що зміниться найближчим часом
Найцікавіша новина 2026 року – не про викриття, а про системну зміну. В Україні готують закон про банки продовольства: великі магазини (від 400 м²) зобов’язуватимуть передавати нерозпродані, але ще придатні продукти благодійним організаціям замість того, щоб їх викидати. Йдеться саме про нереалізований, а не прострочений товар – просто той, який ще безпечний, але вже не встиг продатись.
За оцінками профільної федерації банків продовольства, в Україні щороку утилізують понад 2,7 мільйона тонн їжі, тоді як мільйони людей потребують гуманітарної допомоги. Поки це лише законопроєкт, а не обов’язкова норма – але саме в цьому напрямку, схоже, рухається ринок.
Підсумок
Продавати прострочені продукти в Україні заборонено, а магазини зобов’язані їх списувати й утилізувати – і за порушення справді штрафують. Історії про «прострочку в кулінарії» підтверджень не мають: великі мережі радше просто викидають такий товар, ніж ризикують репутацією. Прострочка на полиці все ж трапляється – здебільшого через людський фактор і масштаб торгівлі, але іноді й через свідомі схеми окремих недобросовісних продавців – тому пильність не буде зайвою.
Найнадійніший захист – не страх, а звичка: перевіряйте дату на касі, зберігайте чек і сміливо вимагайте повернення грошей, якщо щось не так. Закон у цьому питанні – на вашому боці.
